Зовнішня трудова міграція – це переміщення громадян України, пов’язане з перетинанням державного кордону, з метою здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування.

Спираючись на економічну кризу 2014-2017 роках, анексія Криму, та військові дії на Сході України, відсутність ефективного соціального діалогу між органами державної влади, роботодавцями та профспілками, відсутність цілеспрямованої державної політики зайнятості призвели до загострення негативних явищ в соціально-економічній сфері…

За профспілковою оцінкою за цей період ринок втратив понад 2 млн працівників. Навантаження на 1 вільне місце (вакантну посаду) в середньому по Україні в січні 2017 року становило 16 осіб, що в 1,8 рази більше, ніж у січні 2014.

Відсутність достатньої кількості сучасних робочих місць, низька купівельна спроможність та падіння рівня життя населення, яке працює генерують зростання трудової міграції.

За різними оцінками обсяг міграції сягає від 2 до 6 млн осіб,

Тобто кожний четвертий є трудовим мігрантом.

Згідно статистичних даних МОМ (міжнародної організації по міграції), лідерами за областями з трудових мігрантів є такі регіони як Закарпатська і Чернівецька – дуже високий рівень мігрантів. Наша Рівненська область стоїть на останньому місці – рахується середній рівень мігрантів.

Тривалість перебування мігрантів за кордоном істотно зросла. Якщо всередині 90-х – це були кількаденні поїздки, тепер найпоширеніші виявились поїздки терміном від 1 до 6 місяців. На такий термін здебільшого виїжджають до Польщі, Німеччини. Кожна п’ята поїздка спрямована переважно до Італії, Іспанії, Португалії – це вже на довший термін від 1,5 до 2 років.

Основними сферами де зайняті працівники-емігранти є будівництво, сільське господарство, домашнє господарство.

 Закон №761 закріплює на законодавчому рівні права трудових мігрантів і членів їх сімей, містить організацій засади щодо переміщення і соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном.

 Дія Закону поширюється на трудових мігрантів, які працюють на підставі контракту, самостійно забезпечують себе роботою.

Формування та реалізація державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції в межах своїх повноважень забезпечують Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, та органи місцевого самоврядування.

В Законі є 6 розділів.

У розділах вказуються основні терміни, сфери дії Закону, соціальні гарантії трудових мігрантів.

Так, в статті 9 Закону №761 закріплені права трудових мігрантів і членів їх сімей на освіту, а саме: загальна середня, професійно-технічна, та вища освіта, здобута за кордоном взнається в Україні.