Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другійсвітовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, якийвідзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років. Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися доєвропейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, щовійна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарнимирежимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині йкомуністичним в СРСР. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинилина українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини тазлочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарськийта інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезнихвтрат. Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення вумовах повномасштабної збройної агресії Росії.
Сучасна війна такожсупроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії таполітично-військового керівництва РФ.Український інститут національної пам’яті пропонує надалідотримуватися європейського підходу в меморіалізації подій, героїв і жертвДругої світової та сучасної російсько-української воєн. З 2014 року символом памʼяті про Другу світову війну в Україні, як і вЄвропі, є мак памʼяті.
Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Українавшановуватиме пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертвДругої світової війни. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровсяз нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертвивійни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій таокупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це –долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок уперемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цьоговнеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та іншихнародів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб.Тому ми добре знаємо ціну війни.
Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів –нацистського і радянського. Спадкоємицею останнього нині є РосійськаФедерація. Вона прагне привласнити перемогу над нацизмом, щоб маніпулюватий власними громадянами, і міжнародною спільнотою. Ми наголошуємо – жоднакраїна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Таксамо неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетомпереможця для агресивної політики, кульмінацією якої стало злочиннеповномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022року. У Російській Федерації відзначення перемоги над нацизмом поступовоперетворювалося на культ, а потім і взагалі на потворне явище «побєдобєсія», метою якого є пропаганда війни, вивищення над іншими народами, привласнення собі статусу «головного переможця», виправдання агресивноїідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального табезпідставного реваншизму. Саме через це Україна з часів Революції гідностіпослідовно впроваджує європейський підхід пам’ятання про Другу світовувійну. А також застерігає інші країни від наслідків підтримки, поширення чипотурання російським наративам до 9 травня, адже Кремль використовуєпричетність росіян до перемоги над нацизмом як моральне обґрунтуваннясучасних дій Росії.
Сьогодні російська влада фактично зруйнувала систему міжнароднихвідносин, встановлену після Другої світової війни. Збройною агресією протиУкраїни вона розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки. У цьому РФ нагадує гітлерівську Німеччину 1930-х років напередодні глобального конфлікту. А мимаємо нагадувати світові, що слабкість, страх і нерішучість міжнародноїспільноти напередодні Другої світової заохочували агресорів до все більшогорозмаху злочинів. Сьогодні міжнародна спільнота має змогу опиратися на тойгіркий досвід та історичні уроки. День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців надпереможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнитиімперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінуватимир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.
Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська Росія, яка говорить про «вирішальний внесок уперемогу над нацизмом росіян». Сьогодні саме РФ, увібравши в себе всі злочинніпрактики нацизму й комунізму, зазіхає на нашу територіальну цілісність ізруйнувала мир у Європі. Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодміннопереможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обиратимайбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію таєвропейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави тазбереження прав людини.
Внесок українців у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історіїлюдства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боціантигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армійзахідних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок уперемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битвиу цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років– українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісіммільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних.
На початку Другої світової війни український народ не мав незалежноїдержави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців донезалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українськіземлі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичнимсуб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися занезалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.
Друга світова війна закінчилася зусиллями дипломатії, але виграна вонабула сміливими воїнами та зброєю. Сьогодні, коли Росія без оголошення війнинапала на Україну і здійснює огидну, безчесну, засуджену міжнародноюспільнотою незаконну агресію, ми маємо не просто право назагальнонаціональний збройний спротив, але і на підтримку всього світу. Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки, на побудову більш тривкого миру. Але умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальноїцілісності України та унеможливлення майбутньої агресії росіян проти будь-когона планеті. Після перемоги у російсько-українській війні наша держава таукраїнський народ отримають нове державне свято перемоги над рашизмом –сучасним нацизмом, що об’єднає все суспільство.
Коли нацизм капітулював
Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано уРеймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника відРадянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовивсявизнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоноюармією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційнихоголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції. Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент СполученихШтатів Гаррі Трумен відмовили. Черчилль послався на парламент, якийвимагатиме від нього інформації, а Трумен – на те, що прохання Сталінанадійшло пізно та скасувати оголошення неможливо. На це Сталін заявив, що підписаний у Реймсі договір не можна скасуватий не можна визнати, адже капітуляція має бути прийнята не на територіїпереможців, а там, звідки прийшла агресія, – в Берліні. Союзники погодилися. Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінськомупередмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, аце – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторювавпопередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01, зацентральноєвропейським часом.
Культ «9 травня»
Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було встановлено тоді ж, 8травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР оголошено 9 травняднем всенародного торжества та вихідним днем. У 1945-му в цей день ніякихособливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталінапровели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранівна Красній площі не було й у наступні роки. У 1947-му статус цього дня взагалізмінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення проскасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державнихнагород. Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певнісвяткування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давалиартилерійський салют, на перших шпальтах радянських газет публікувалиофіційні вітання з Днем Перемоги. Тож увага до цього дня та певнізаходи зберігалися. Однак, інші радянські свята, наприклад, 1травня – День міжнародної солідарності трудящих та 7 листопада – річницюЖовтневої революції в той час відзначали зі значно більшим розмахом. Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели іювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінченнявійни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійствомПарад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го. Після 1960-х років 9 травня стало головним святом в СРСР, а міф перемогизаступив міф революції. Компартія та особисто Леонід Брєжнєв почали активноексплуатувати тематику «Великої Перемоги» як одного зі складниківпідвищення авторитету правлячої верхівки в суспільстві. Пам’ять про Другу світову («Велику Вітчизняну») війну поступовоперетворилася на потужний квазірелігійний культ.
У сучасній Росії міфи проДругу світову війну продовжують залишатися осердям ідентичності, акомеморативні практики, часто просякнуті профанацією та гротеском, отрималиназву «побєдобєсіє». Всередині РФ риторика перемоги виконувала і виконує функціюідеологічного складника легітимації правлячого режиму. Однак російськапропаганда спрямовує міфи про Другу світову війну не лише на власну країну тапродовжує активно культивувати їх серед країн, які колись були частиноюСРСР, а й поширює ці маніпулятивні наративи у Європі та світі. Так РФнамагається атакувати памʼять інших країн, їхню ідентичність, а часом і кордони. Держава-агресор послуговується міфом перемоги у Другій світовій війні якіндульгенцією, вчиняючи злочини проти цивільних та військовополонених вУкраїні, прикривається своєю нібито «виключною роллю» в перемозі надГітлером.
Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, світова спільнота маєусвідомити та пам’ятати: сучасна Росія – не переможець над Гітлером танацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтуєміжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітньогототалітаризму.
9 травня – День Європи
Після завершення Другої світової війни європейські країни почалипродумувати принципи політичної співпраці та економічної кооперації. Зрештою 9 травня 1950 року французький міністр закордонних справ РобертШуман виступив з ініціативою налагодити в Європі спільну координацію таконтроль за важкою промисловістю. Він запропонував розробити принциписпільної політики для досягнення солідарності в цій окремій галузі. Шляхом дореалізації плану Шумана мала стати Європейська спільнота вугілля та сталі. Зазадумом Шумана, Франція, Німеччина та інші європейські країни мали передатиуправління виробництвом вугілля та сталі єдиному органу. Унаслідок такогооб’єднання ключові галузі військової промисловості також мали перейти підспільний контроль, що унеможливило б підготовку окремої країни до новоївійни. У результаті 18 квітня 1951 року в Парижі був підписаний договір про вугілля та сталі. Спершу його ратифікувалишість країн: Франція, Німеччина, Італія та країни Бенілюксу – Бельгія, Нідерланди й Люксембург. Організація була від-крита для інших європейськихкраїн.Нині вважається, що Декларація Шумана офіційно започаткувала процесєвропейської інтеграції. Саме тому в ЄС 9 травня відзначається День Європи.
Тематичні матеріали Українського інституту національної пам’яті:
- Набір електронних інтерактивних листівок «Україна в роки Другоїсвітової війни (1939–1945)»
- Настільна гра «УПА – відповідь нескореного народу»
- Відеоісторія «За що боролася УПА?»
- Виставка «Українська Друга світова»
- Виставка «УПА – відповідь нескореного народу»
- Виставка «Тріумф людини. Мешканці України, які пройшли нацистськіконцтабори»
- Брошура «Україна у Другій світовій війні»
- Книга «Війна і міф» (англомовний варіант)
- «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Путівник для вчителя» – збірникнавчально-методичних розробок шкільних занять на основі віртуальноївиставки та документального фільму
- Серія плакатів «Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової».За посиланням http://ww2.uinp.gov.ua/ діє сайт присвячений Другій світовій війні.
Олександр Талімончук, викладач історії, за матеріаламиУкраїнського інституту національної пам’яті
