Інформаційні матеріали до Дня Соборності України та 105-ої річниці проголошення незалежності
Української Народної Республіки
Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (далі – УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України –Наддніпрянщини та Наддністрянщини. Це – основоположна віха для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991-го насправді відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві сталася не менш вагома подія – об’єднання в одну державу Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Як наслідок, у XX столітті українці змушені були кількаразововідновлювати її в боротьбі.
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злукиукраїнських земель. 105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республікапроголосила незалежність і боролася за право бути “самостійною, ні від когонезалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. Цей фактабсолютно руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Українська державаніколи не існувала, її вигадали більшовики. 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українці проголосили незалежністьвласної держави – Української Народної Республіки. 24 серпня 1991 року відбулосяїї відновлення. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний актоб’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагненняукраїнців розділених кордонами тогочасних імперій. На початку ХХ століття українці об’єднались після падіння імперій. Сьогодні Україна відновить соборність після перемоги над російським агресором.Звільнення від російського окупанта всіх українських земель є нашою спільноюметою.Соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальноїнезалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави,запорукою виживання й існування нації. Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністюукраїнців. А нині вона є ще обов’язковою передумовою успіху нашого спротивузовнішній агресії.Сьогодні Соборність для України – деокупація всіх територій України, захоплених ворогом, відновлення єдності із Донеччиною, Луганщиною та Кримом.Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребуєзгуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, з різних регіонів, разомпрацюємо, створюємо знакове і важливе, боремося із окупантами, відстоюємо своюсоборність і волю заради власної держави. Радянська та російська пропаганда завжди нав’язували нам переконання, щоукраїнці діляться на “східняків” і “западенців”. Проте в сучасному спротивіросійській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільнійдержаві, яка сама визначає майбутнє. Таким чином, антиукраїнська пропагандазазнала краху.Українська незалежність понад 100 років тому зазнала поразки черезбільшовицьку окупацію з використанням методів “гібридної війни”: невизнанняприсутностісвоїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримка антиукраїнських рухів.
Сьогодні Російська Федерація, як спадкоємицябільшовиків, знову прагне знищити українську державність і окупувати нашуземлю. Але нині ми монолітні у боротьбі проти ворога. І світ з нами. Від 2014 року Україна бореться за територіальну цілісність і соборність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські регіони. Але всізахоплені території обов’язково будуть звільнені і Україна буде цілісною. Соборність – мета Перемоги.
22 січня 1918 року. Проголошення незалежності
Лютнева революція 1917 року призвела до ліквідації імперського режиму тавстановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні були ліквідовані органицарської адміністрації – тепер на місцях керували комісари. Повалення самодержавства відкрило широкі можливості для створення абоактивізації громадських організацій та політичних партій. У Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбулися багатолюдні мітинги тадемонстрації під синьо-жовтими прапорами. Осередком згуртування громадськихі політичних сил стала Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 рокув Києві. Поступово вона перетворилася на всеукраїнський представницький орган, а згодом – парламент Української Народної Республіки. 23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосилаавтономію України і закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28червня створила Генеральний Секретаріат, котрий став першим українськимурядом революційної доби. Більшовицький Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів несли загрозу для України. Це підштовхнулоУкраїнську Центральну Раду до подальшого оформлення держави. 20 листопада1917 року ІІІ Універсалом вона утворила Українську Народну Республіку. У грудні Рада народних комісарів у Москві висунула ультиматумЦентральній Раді: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Доні взагалі відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилиливимоги і звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєючергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської владив Росії і на Україні”. 7 січня 1918 року більшовики розпочали військове вторгненняв Україну. На середину січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьомуЛівобережжі. Готувалися виступати на Київ. Бойові дії спонукали Центральну Раду остаточно відмежуватися від Росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: “Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошеннянезалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені іприступити до організації нової фізичної сили”.
22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила незалежність УНР IVУніверсалом. Це стало логічним етапом визвольного руху доби Українськоїреволюції. Документ містив чотири головні положення: 1) проголошеннясамостійності Української Народної Республіки; 2) доручення Раді НароднихМіністрів укласти мир з Центральними державами; 3) оповіщення оборонної війниз більшовицькою Росією; 4) декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни зЦентральними державами. Таким чином, уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби завласне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитисявизнання світової спільноти.
22 січня 1919 року. Акт Злуки
Об’єднання двох українських республік – УНР і ЗУНР – почалося невдовзіпісля встановлення української влади у Східній Галичині, і ще до того, якДиректорія УНР переможно увійшла до Києва. 1 грудня 1918 року на залізничнійстанції у Фастові представники ЗУНР і Директорії підписали «Передвступнийдоговір» (тобто попередній чи прелімінарний). Статті угоди констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу зУкраїнською Народною Республікою». Зі свого боку, УНР проголошувала, що вонадає згоду «прийняти всю територію і населення Західно-Української НародньоїРеспубліки як складову частину державної цілості в Українську НароднуРеспубліку».
Для урочистого проголошення цієї Ухвали та завершенняюридичного оформлення об’єднання двох республік до Києва було відрядженопредставницьку делегацію на чолі з віце-президентом УНРади Левом Бачинським. 22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, вКиєві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосилиУніверсал Директорії Української Народної Республіки про злуку ізЗахідноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах “Універсалісоборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттямиодірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська НароднаРеспубліка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Одниніє єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня, 23 січня 1919року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна операУкраїни) Трудовий Конгрес України ратифікував документ, надавши йомузаконного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевичанезабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР зміниланазву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочаласяактивна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовійта культурних сферах. Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їхпроживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті сталиВсенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднатиКарпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. Вумовах перманентної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багатоважило братерство по зброї українців із різних регіонів. Апогеєм співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українськихармій на Київ у серпні 1919 року.
Однак через низку причин об’єднання УНР іЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати дваокремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративнихвідносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалусоборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідеяцілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставиласяпід сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейнимімперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
За матеріалами Українського Інституту національної пам’яті.
Олександр Талімончук, заступник директора з виховної роботи,
викладач історії
