Пам’яті загиблих в урочищі Сосонки у листопаді 1941 р.  «Голокост у Рівному»

Відділення програмування

10 листопада 2022

Дивились в вічі, не щеміло серце,

Пуста душа і всі думки пусті,

«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!

Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

Чи їх вина, що родом із євреїв?

Чи їх вина, що не такі, як всі?

Невже ж і смерть заслужує трофеїв?

І щастя можна віднайти в сльозі?

09 листопада 2022 року в Рівненський обласний краєзнавчий музей завітали здобувачі освіти відділення програмування (31-ІП та 32-ІП групи) під керівництвом кураторів Юхимчук Ю.П. та Бойко Л.А., де була проведена виховна година «Голокост у Рівному», пам’яті загиблих в урочищі Сосонки у листопаді 1941 р.

Урочище Сосонки в Рівному – це третя за масовістю акція знищення євреїв в межах України після Бабиного Яру в Києві і Кам'янця-Подільського.

6-8 листопада 1941 р. в урочищі Сосонки в Рівному було вбито близько 17,5 тис. євреїв. Потреба знищення рівненських євреїв детермінована заявами нацистів, що Еріх Кох приїде в місто лише в тому випадку, коли будуть знищені євреї. Напередодні акції, 5 листопада 1941 р. за підписом д-ра Вернера Беєра в Рівному були розклеєні два оголошення на німецькій та українській мовах. В одному з них було вказано, що євреї, які не мали робочих посвідчень, повинні були з’явитися 6 листопада на Костельну площу з документами, цінними речами та продуктами на три дні. Дозволялося брати з собою 16 кг багажу. В іншому оголошенні вказувалося, що в ніч з 5 на 6 листопада заборонялося населенню після 19 годин виходити на вулицю. Після того, як євреї зібралися на площі, – їх привели до Сосонок. Рівненська єврейка Христина Новаковська так про це згадувала згадувала: «Підходячи до Сосонок, ми зрозуміли, що прийшли на смерть. Моїм очам представилась жахлива картина, від якої навіть тепер, коли загроза смерті давно минула, кров холоне в жилах. Рів довжиною метрів в 100. Через рів перекинуті колоди. На колодах, вишикувавшись в потилицю стоять чоловік 10-20. Довга черга з автомата – і люди, як скошені колоски, падають в ями. Неподалік від рову було ще кілька ям... Всіх примушували роздягатися догола і підходити до ями – чоловіки і жінки окремо. Кожен практикував свій спосіб вбивства: одних вистроювали вздовж ями лицем до ями, і німець по черзі стріляв кожному в потилицю, інших ставили перед ямою на коліна, третіх змушували бігти до ями і, коли людина наближався до ямі, в нього стріляли, і т. д. Маленьких дітей кидали живими в ями, інших підкидали вгору і стріляли на льоту. Все це супроводжувалося передсмертними стогонами і криками вмираючих і реготом катів. Якщо хто-небудь з приречених намагався втекти в сторону, його пристрілювали. Попрацювавши таким чином, німець підходив до столика, випивав чарку горілки, закушував бутербродом з ковбасою і знову продовжував свою мерзенну роботу» .

Після розстрілу євреїв місцеві жителі шукали цінності та матеріальні речі на місці вбивства. Згідно з актом комісії, офіційно загиблими під час розстрілів в Сосонках вважаються 17,5 тис. євреїв. Деякі історики зазначають, що ця кількість стосується лише дорослих євреїв, що були окремо розстріляні 6 тис. дітей. Тобто за такої умови загальна кількість становить 23,5 тис. загиблих. Близько 5 тис. загинули в Костополі після ліквідації рівненського гетто.

Пам’ять про трагічні уроки історії – Голокост єврейського народу часів Другої світової війни – невід’ємна складова формування системи цінностей, толерантності й прийняття іншої ідентичності у сучасному суспільстві. Ми повинні винести уроки. Уроки життя в тоталітарній системі, щоб не повторити їх у майбутньому. І, звичайно, пам’ятати, не бути байдужими та віддавати шану…

Юлія Юхимчук,  куратор 31-ІП групи