Липинський В'ячеслав (Вацлав-Вікентій) Казимирович. До 140-річчя від дня народження

Бібліотечно-інформаційний центр

05 квітня 2022

(05(18).04.1882–14.06.1931)

«Ніхто не збудує Української держави,

якщо ми самі собі її не збудуємо,

і ніхто за нас не зробить нації,

якщо ми самі нацією не схочемо бути».

Липинський В'ячеслав (Вацлав-Вікентій) Казимирович (криптоніми і псевдоніми – В. Л., W. L., Василь Безрідний, В. Правобережець, Civis, Ukrainiec; 05.04.1882–14.06.1931) – історик, соціолог, публіцист, громадський і політичний діяч, ідеолог консервативного напряму в українській суспільно-політичній думці й основоположник державницького напряму в українській історіографії, засновник українського  монархічного руху.

Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1914).

Був нагороджений Орденом Святого Станіслава 3 ступеня.

Народився в с. Затурці (нині село у Волинській області). Зростав у католицькому, хліборобсько-шляхетському, культурно польському середовищі кресов'яків — поляків, що попри усвідомлення своєї окремішності чудово володіли українською мовою та знали місцеву культуру і звичаї

Закінчив 1-у класичну Київську гімназію (1902), філософський факультет Яґеллонського університету в Кракові (1908), навчався у Вищій школі політичних наук у Женеві (1906–1908).

Видавав часопис «Przegląd Krajowy» (Київ, 1909–1910) і альманах «Z dziejόw Ukrainy» (Краків, 1912).

Учасник 1-ї світової вій­ни у складі російської армії (1914–1917).

Один з організаторів Української демократично-хліборобської партії (1917), повноважний міністр і посол Української Держави гетьмана П. Скоропадського та УНР у Відні (1918–1919). Відтоді – на еміграції в Австрії. Співзасновник Українського союзу хліборобів-державників, автор його програмного статуту та організаційного регламенту (1920).

Один із засновників Українського вільного університету в Празі.

Редактор і дописувач журналу «Хліборобська Україна» – головного ідеологічного органу українського консервативного руху.

Завідувач кафедри української державності Українського наукового інституту в Берліні (1926–1927).

1930  - заснував «Братство українських класократів-монархістів».

Після тяжкої хвороби на туберкульоз легенів В. Липинський помер у санаторії Віннервальд, поблизу Відня 14.06.1931. Згідно з його заповітом, був похований у родинному маєтку в с. Затурці.

Діяльність Липинського у галузях науки, політики та ідеології поділяють на два основні етапи:

• 1905–1910 він був польським монархістом і чільним представником польського територіального патріотизму,
• від 1915 і до кінця життя – українським монархістом.

З перших кроків своєї політичної діяльності послідовно демонстрував прихильність до суверенної української державності. Ідея самостійної України вперше була сформульована ним на таємній нараді гуртка емігрантів з Великої України і галицьких діячів, що відбулася 4–6 березня 1911 року у Львові.

У грудні 1912 року підготував проект «Меморіалу до Українського інформаційного комітету про наше становище супроти напруженої політичної ситуації в Європі», в якому сформулював концепцію суверенної української держави й обґрунтував необхідність ведення організованої боротьби за державну незалежність України в умовах можливого вибуху світової війни.

Саме сьогодні в боях за Україну і твориться Українська Нація. До неї належать всі, хто любить нашу землю, незалежно від етнічного походження, релігійних уподобань і соціальної приналежності. З нагоди 140-річчя від дня народження В’ячеслава Липинського 18 квітня у нашому коледжі в онлайн форматі буде проведено круглий стіл «В’ячеслав Липинський в історії України». Запрошуємо до участі.

Людмила Бурячинська

Джерела:

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0000214

https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/77158_usadba-lipinskih-zaturcy.htm

https://www.radiosvoboda.org/a/946649.html

https://www.facebook.com/lypynskyy/