Свою Україну любіть.
Любіть її…во врем’я люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть…
Т.Г.Шевченко
Щороку 9 та 10 березня українці вшановують пам'ять Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні Кобзареві – 208! Усе в його творчості для нас є актуальне, болюче й злободенне, щире й глибоке, незламне і справжнє. Шевченкові слова – це ключ до більш глибокого розуміння потреб, болю, прагнень усього українського народу.
Хоча ми живемо, як і передбачав Тарас Шевченко, «в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій», за нашу волю у війні з агресором вимушенено віддають свої життя кращі сини й доньки України, невинні діти та немічні старі…
«Кобзар» Тараса Шевченка — це книга Вічного Духу українського народу. Якщо проаналізувати твори Т.Г.Шевченка, то з’являється висновок: поет не визнає узурпації РФ назви Русь та її спотворення, як не визнає московські претензії до Київської Русі. Немає Росії, нема росіян. Натомість всюди являється у творчості поета Москва, Московщина, москалі. Мабуть для підкреслення того, що немає споріднення між українцями та москалями поет пише: “А до того – Московщина, Кругом чужі люде…” (“До Основ’яненка” 1839р., С-Петербург). Москва чужа, москалі не брати, а гнобителі.
У поемі “Сон” (1844р., С-Петербург) поет, пізнавши москалів, аналізує психологічно московську вдачу, описує людські характери взагалі і між ними змальовує москаля:
У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни.
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Поет застерігає та подає урок довірливим нащадкам в поемі “Катерина”, (1838р. С-Петербуг), в якій особа москаля – солдата московитської армії, уособлює всіх москалів-ворогів України. Україну уособлює українська дівчина Катерина:
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі -чужі люде,
Роблять лихо з Вами.
Крізь століття до нас линуть підбадьорливі та мотивуючі слова нашого генія й пророка Тараса Шевченка:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
Ось де, люде, наша слава,
Слава України!
АКТУАЛЬНІ ЦИТАТИ Т. Г. ШЕВЧЕНКА:
- Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая! ("Кавказ")
- В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. ("І мертвим і живим")
- Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. ("Заповіт")
- Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть. ("Чи ми ще зійдемося знову")
- А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди. ("Передмова до «Кобзаря»")
- Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Й неситий не виоре На дні моря поле. ("Кавказ")
- Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше – спати, спати, І спати на волі... ("Минають дні, минають ночі ")
- Хто не журиться, не плаче, то той ніколи й не радіє. (1848)
- Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! (1848)
- Коли мене неволя і горе не побороло, то сам я не звалюся.(1858)
- Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога. Велике щастя буть вольним чоловіком: робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить. (1839)
- Здається - кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна…(1848)
Пісня "Тополя" на слова Т.Шевченка. Виконує студентка 21-Ю групи Данилець Аліна:
Вікторія Троцюк, викладач гуманітарних дисциплін
