Письменники-ювіляри 2021. Олександр Ірванець: цікаві факти від А до Я

Бібліотечно-інформаційний центр

21 грудня 2021

Його називають одним з найвідоміших представників сучасної української літератури. Він — співзасновник і підскарбій легендарної формації «Бу-Ба-Бу».

[«БУ–БА–БУ» (бурлеск–балаган–буфонада) – літературна група неоавангардистів у складі Ю. Андруховича (Патріарх), О. Ірванця (Підскарбій) та В. Неборака (Прокуратор). Засн. у квітні 1985 у Львові].

Це  — неймовірний поет і прозаїк, а також драматург, перекладач Олександр Васильович Ірванець, який 24 січня 2021 року відзначив свій 60-літній ювілей.  Ірванець відомий сатирично-іронічними віршами, скандальними п'єсами, есе, романами, відвертими, іноді шокуючими смаки вихованих українців висловлюваннями: «Якщо б міг – не писав би». Він відносить себе до людей такого типу, для яких життя означає більше ніж література. Він пише тоді, коли не може не писати.

Автор збірок поезій «Вогнище на дощі» (1987), «Тінь великого класика» (1991), «Вірші останнього десятиліття» (2001), роману «Рівне/Ровно (Стіна)» (2002). Його поезії та драматургія були перекладені англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, російською, білоруською та хорватською мовами. П’єси Ірванця ставилися на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану. У Польщі була створена радіоп’єса «Recording», а у Кракові вийшла окрема книга його драматургії.

Який же він - Ірванець від «А» до «Я»?

Про це – у матеріалах книжкової виставки у читальному залі БІЦ.

Далі — тільки окремі фрагменти розповідей неординарного митця про самого у вигляді асоціацій з українською абеткою.

А. Альфа. Початок. В усіх світових мовах, крім моєї рідної, моє ім'я починається на «А»…». Олександр» це «Александр», але чомусь через «О». Напевно, як і мій роман «Рівне/Ровно», я теж такий собі Олександр/Александр.

Д. Дерево. Просто дерево. Люблю дерева влітку, восени. Коли думаю про найкращі місця, де я був у світі - там всюди є дерева… я люблю Україну. Дуже красиві місця я знаю - це Острог. Це просто райські краєвиди. Хоча через дорогу там стоїть Хмельницька атомна. Такий красивий цей Острог! Такі красиві там місця. Люблю Волинь, люблю Полісся, люблю маленькі міста... Цумань, Олика, Клевань…

Ж. Жінка. Жінка як щось неймовірне, щось унікальне. Насправді ми всі закуті в тюрми своїх тіл. Ніколи чоловік не уявить себе жінкою, а жінка не уявить себе чоловіком. Це найбільша загадка в світі. Є версія, що жінок підіслали інопланетяни. Або чоловіків...

І. Це прекрасний сполучник. Ти і я. Сміт і Вессон. Джонсон і Джонсон... Сталін і Мао. Тичина і Сосюра. Андрухович і Неборак… Цим «і» можна охопити все населення світу. Через цей сполучник можна усіх поіменно назвати. Ірванець і самотність. Ірванець і творчість. Ірванець і поезія. Ірванець і замисленість. Ірванець і напруженість. Ірванець і натхнення.

К. Китай. Країна-загадка. Країна, де я ніколи не був і навряд чи побуваю. Та я і не тягнусь. Бо побував уже, напевно, в усіх цікавих місцях, крім святої Землі. Але це цікава країна, яка потихеньку, тихою сапою завоює світ. Зараз вони наступають, і вже потихеньку доходять до Уралу - Російська Федерація дуже скоро зменшиться. Я думаю, що в моїй глибокій старості я доживу до часів спільного українсько-китайського кордону.

Л. Любов. Чому не «кохання»? Бо «кохання» на іншу літеру. «Любов» просто м'якша до вимови фонетично. Любов - чому ні? Це українське слово! … Любов. Любомль. Люботин. Люблін. Це ж теж українська семантика. Любов - це щось таке незвичайне.

М. Мабуть, мама. Це людина, найдорожча мені, бо вона мене на цей світ привела. Плюс у нас із мамою дуже класні стосунки. Ми одного темпераменту, одного року за східним календарем - ми обоє Щурі. Ще ми в одній тріаді - я Водолій, вона Близнюк. Ми пасуємо одне одному… В мами є неймовірна енергетика!

Н. Це «ні» - заперечення. Не знаю, з чим її асоціювати. Напевно, з усіма заперечними оголошеннями. Як-то «No parking», «No smoking»... і багато інших «ні». З цього приводу перемикаємось до української літери «Н» - це як англійська «Н». Слово «Ні» можна прочитати як англійське «Hi» (у перекладі - привіт). Гра мов - це прекрасно.

О. Це вигук захоплення. Це ідеальна літера, тому що тільки вона зображає людський рот у стані, коли ця літера вимовляється…О - це коло, символ безкінечної ідеальної людини, тварини, функції, всесвіту. Це ідеальна літера.

С. Сашко. Зменшувальна форма мого імені, дуже дорога мені. Дорога, як і Олесь, і Лесик, і Алік, і Шура. Але, мабуть, найбільше. Сашко - така дуже східна форма, саме подніпровська. В селі мого тата - Лукашівка, Золотоніський район Черкаської області - так казали. Пізніше я довідався, що псевдонімом «Сашко» підписував свої карикатури Олександр Довженко, коли працював у пресі. Часто замість «О. Ірванець» я пишу «Сашко Ірв». Це мій запасний автограф.

Т. Творчість. Вибачте за банальність. Я думаю, це те, задля чого варто жити. Це гріх - ось чому часто тяжка доля митцям посилається... Але це такий солодкий гріх! Митець повинен бути освіченим у своїй галузі. Тоді ти знаєш свою справжню ціну. Я знаю, що я не найкращий. Але я знаю, що я один зі збірної.

У. Україна. Дуже «оригінально», як і попередня літера. «Гірка і пречиста, свята й ненависна». Це країна, яку 100 разів ненавидиш, а потім навпаки думаєш, що вона не така вже й погана. А коли їдеш нею і бачиш, яка вона гарна - то взагалі. Іноді думаєш - ну що за доля! Єдина унікальна країна в Європі, і таки дійсно роздерта між сходом і заходом. Я про це роман написав, «Рівне/Ровно».Це моє рідне місто, я туди часто їжджу до мами.

Ф. Тут або фортуна, або нічого іншого. Колись мені одна ворожка дивилася руку, легко вирахувала мій вік і сказала: «Як на ваш вік, у вас дуже багато всього попереду». Багато хто до 40 вже проживає своє життя і скніє до 80, до 90... Я фаталіст. Буде те, чого не уникнути. Чого не уникнути - станеться. Це стосується не лише поганих, але й хороших моментів життя.

Х. Як «ікс» і як сміх «ха-ха». Не знаю, що вибрати. Мабуть, «ха-ха». Це перша сміхова фраза в нашій мові та в багатьох інших. Сміх - це те, що робить людину людиною... Тому для мене сміх - це молодість, це прогрес, це рух вперед. Люблю сміх, люблю смішити, ціную хороший гумор.

Ч. Честь. Річ, яку в принципі варто берегти. А якщо продавати, то якнайдорожче…

Я. Я - це я. Кожен з нас - я. Це я кажу своїм студентам. Кожна людина мусить себе усвідомити як «Я». Треба вранці підзаряжатись - стати перед дзеркалом, подивитися собі в очі і сказати «Я кльовий, сильний, розумний, дотепний, талановитий, я всіх вас здолаю».

Людмила Бурячинська

Прочитати твори Ірванця в електронному варіанті можна за посиланням:

http://ukrbooks.com/ua/Ljubit/

Джерела:

https://life.pravda.com.ua/society/2010/01/11/36758/

https://esu.com.ua/search_articles.php?id=36397

http://libr.rv.ua/ua/virt/207/