Поезія патріотичного звучання Миколи Вінграновського. 7 листопада - 85 років від дня народження (1936-2004)
Бібліотечно-інформаційний центр
07 листопада 2021
Вельми небуденне явище в нашій літературі — поезія Миколи Вінграновського. Проте і проза його навдивовижу поетична. Він у всьому поет. А щоб пізнати поета, радив колись мудрий Гете, треба піти в його країну... Що ж таке: поетова країна? Це не просто географічне чи політико-адміністративне поняття. Це і земля, де він народився і зростав, де вбирав у себе безліч вражень дитинства, що формували основу його духу. Це і доба, що дала настроєність і масштаб цьому духові. Це і люди, в яких і через яких поставали йому земля і доба: батько і мати, кревні й сусіди, друзі й ровесники... Це народ. Це великі книги й великі імена, до яких тягнувся...
Поезія Миколи Вінграновського вся напружено й тремко зосереджена на "клятих питаннях" — і вічних, і нашої доби. Щоб переконатися у цьому, варто перечитати бодай кілька творів — "Демона", "Елегію", "Український прелюд", "Оксані", "Поїхали на Сквиру...", "До себе", "Останню ніч Богуна", "Хтось опівночі..."; власне чи не кожен вірш це засвідчить. Але його поезія переступає через декларативне і понятійне з'ясування цих питань буття особистості, нації, людства — і оперує глибинними емоційними планами, образами уяви, драматичними картинами душевних переживань.
Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет Микола Степанович Вінграновський народився 7 листопада 1936 р. в місті Первомайську Миколаївської області в сім’ї селянина. Цей рік дав літературі українській ще й Івана Драча, Володимира Підпалого, Віталія Коротича; роком раніше народилися Василь Симоненко і Борис Олійник, роком пізніше — Євген Гуцало. Майже всі ті, кого пізніше назвали поколінням шестидесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмитром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя молодого тоді літературного покоління. Їх називали "дітьми війни". Справді, на їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. І ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів. Великі історичні події, картини зрушення світу, запавши в дитячу свідомість, сприяли формуванню такого душевного ладу, в якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення, дух тривожної причетності до історії, почуття відповідальності за долю свого народу. У 1960 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії — майстерня Олександра Довженка. Письменник, актор, кінорежисер 5 художніх та 8 документальних фільмів. Лауреат Національної премії України ім. Шевченка Т. Г., премії "Благовіст", премії фундації Антоновичів (США).
Автор книжок віршів: "Атомні прелюди", "Сто поезій", "Поезії", "На срібнім березі", "Київ", "Губами теплими і оком золотим", "Цю жінку я люблю", "З обійнятих тобою днів", роману "Северин Наливайко"та багатьох збірок для дітей. Творчість Миколи Степановича перекладена російською, литовською, чеською, англійською мовами. Сам Вінграновський також перекладав твори з російської мови, грузинської, молдавської.
Прочитати твори Миколи Вінграновського можна у бібліотечно-інформаційному центрі коледжу та в електронному варіанті на сайті:
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1564
Людмила Бурячинська
Джерела:
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1563
