18 грудня відбулася зустріч студентів 21-П групи та куратора групи, викладача історії Коняхіна Юрія Олександровича з Головний спеціалістом відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги при Міністерстві юстиції України Биковим Олександром Володимировичем.
Головною темою діалогу був булінг. Всі діти рано або піздно стикаються з булінгом: або в якості жертви, або в якості кривдника, або в якості свідка. Всі ці ролі накладають руйнівний вплив на особистість дитини.
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. «Булінг» – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг в цифрах
За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
Що робити вчителям, викладачам
Завдання вчителів, викладачів - відслідковувати ситуацію в класі, групі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.
Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід тому ми всіма методами та силами, маємо донести до дітей що насильство та цькування не є вирішенням проблем.
Пам’ятайте кожен з нас може звернутися в безоплатну правову допомогу – гарантовану Конституцією України можливість для кожного отримати безоплатну первину правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у передбачених законом випадках.
Дякуємо Бикову Олександру Володимировичу за цікаву дискусію
Юрій Коняхін, куратор 21-П групи
