"На початку тридцятих років Україна, яку всі знали як житницю Європи, була приречена сталінським комуністичним режимом помирати з голоду. Поділля - сільськогосподарський центр України - за час Голодомору втратив чверть населення…"
Так починається документальний фільм "Голодомор. Забутий геноцид" французької режисерки Бенедикт Бане, який відвідали здобувачі освітиюридичного відділення під керівництвом викладачки юридичних дисциплін Ірини Матковської. Показ фільму відбувся в рамках III Рівненського Міжнародного кінофестивалю «МІСТО МРІЇ», який проходитиме в м. Рівне з 25-29 вересня 2018 року.
Передісторією виникнення фільму стало знайомство авторки з українкою у Франції, батько якої пережив Голодомор.Вражена почутими розповідями про трагедію українських селян, Бенедикт Бане у 2010 році приїхала до України і почала роботу над фільмом.
Мотивована прагненням якомога правдивіше висвітлити темні сторінки нашої історії, вона звернулася за допомогою не лише до визнаних українських і французьких дослідників, а й безпосередньо до свідків подій.
Бенедикт Бане розповідала: "У Франції про Голодомор 1932-33 років знають хіба що науковці, які працюють із цієї тематикою. Тому коли я зустріла українку, яка розповіла мені про цю трагедію, я одразу захотіла зняти фільм А в основу стрічки лягла історія родини чоловіка із Соболівки, що на Вінниччині".
Також режисерка зазначила, що фільм "Голодомор. Забутий геноцид" вона присвячує всім, хто пережив голод. Адже всі, з ким Бенедикт Бане познайомилась, вразили її своїми емоціями, пережитими стражданнями, незборимим духом, почуттям власної гідності.
Фільм базується на архівних документах, коментарях експертів з України та Франції та свідченнях численних очевидців. Бенедикт Бане зазначила, що стрічка «Голодомор. Забутий геноцид» вона присвятила усім, хто вижив попри страшний голод. Адже усі, за словами режисерки, з ким вона встигла познайомилась, вразили її своїми непідробними емоціями, пережитими стражданнями, але і незборимим духом, і почуттям нездоланої власної гідності.
«Вирішила зняти кіно після спілкування з українською родиною, чиї батьки пережили великий голод. Аби зібрати більше інформації про трагедію - їздила до Полтави та київських сіл - Таргани та Соболівка, шукала документи у Вінницькому архіві. Проте найбільше матеріалу назбирала - від очевидців.» (Бенедикт Бане)В основу фабули сюжету, попри інші історії людей, лягла історія родини чоловіка, який пережив Голодомор і зараз живе у Франції. Він походить з Соболівки, що на Вінничині і знімальна команда знімала його повернення додому, в Україну.
Аби донести до сучасних європейців біль і страждання українських селян у 1932-33-х роках, француженка двічі приїздила на зйомки в Україну - влітку 2010, а потім - у лютому 2011 року. В умовах 40-градусної спеки та під час злив влітку, і у завірюху з морозом взимку, вона відзняла цілих 65 годин відео, які довелося стиснути у компактні 90 хвилин стрічки.
У стрічці згадується спогади кобзаря, коли українських кобзарів закликали приїздити до Харкова, щоб показати свої вміння та демонструвати свої пісні, але звідти ж вони і не поверталися, а ті хто міг - надсилав іншим кобзарям листи, щоб вони не їхали - бо їм розстріляють. Детально цю ситуацію розкриває сучасний український фільм «Поводир або Квіти мають очі», де події розгортаються якраз на початку Голодомору.
Здобувачі освіти за допогою вчених, свідків, документів, змогли оцінити цілісну трагічну подію у її проявах. Ці події доводять незнищеність українського народу, високі моральні якості населення України в нелегкі часи та забуттю не підлягають!
Посилання на інформацію - istpravda.com.ua,
Ірина Матковська, викладачка юридичних дисциплін
