Великдень, Пасха, Христове Воскресіння – найочікуваніше світле весняне свято. З Великоднем традиційно пов’язана значна кількість народних повір'їв, прикмет і обрядів, які формувалися століттями.
У ніч із суботи на неділю віряни несуть до церкви великодній кошик, аби під час служби освятити його вміст.
Пасхальна літургія у церкві триває всю ніч, і тому називається всеношною. Близько 4 години ранку відбувається пасхальна хресна хода. Священики перевдягаються із темних шат у світлі.
Після святкової літургії священики в храмах проголошують «Христос Воскрес!», а віряни відповідають: «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім священик починає освячення пасхальних кошиків з обрядовими стравами. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне», тобто їсти непісні страви. Багатий великодній стіл – символ небесної радості і символ вечері Господньої. Кажуть, під час обходу церкви ангели виводять Спасителя з гробу, а святі виходять з ікон і цілуються – христосуються. З освяченим поспішають додому (іноді навіть бігли, обганяючи один одного). За народним повір’ям, якщо прийдеш з церкви раніше сусіда, то буде тобі щастити, довго жити.
Що покласти у кошик?
Основною святковою стравою є паска. Також у великодній кошик потрібно покласти крашанки, м’ясо та сало, сир і молочні продукти, вино Кагор, хрін. Крім того, не забудьте покласти до кошика церковні свічки.
Зазвичай до церкви несуть продукти, від яких люди відмовлялися під час Великого посту. Тому освячувати потрібно тільки те, чого не їли протягом останніх семи тижнів.
Освячену їжу не можна викидати. Її потрібно з’їсти за великоднім столом, поділитися з родичами та сусідами або роздати нужденним.
Пасхальна трапеза
Коли на Великдень поверталися зі свяченим до своїх домівок, господар хати з кошиком ставав на порозі і казав тричі: «Христос воскрес». А вся родина, сім’я хором відповідала: «Воістину воскрес». Великодній сніданок розпочинається молитвою. Після молитви батько родини бере свячене яйце і ділить його на стільки частин, скільки присутніх за столом (залишаючи окремо на тарілці і для померлих з родини) Іноді починали з розрізання святої писанки на стільки частин, скільки було членів родини. Кожен мовчки з’їдав свою частину, а далі вже обідали холодцем, свининою, ковбасою, завершуючи трапезу паскою. Починали святкову трапезу і з паски. Перш за все зрізали з неї верх – і давали корові, щоб було багато молока, або ж зберігали до часу, коли корова буде телитися. Після обіду належало не пити води години дві – тоді і в полі під час жнив не будуть хотіти води.
Дехто лише трошки cпробувавши свячених страв, бігли знову до церкви і дзвонили у церковні дзвони – вірили, що у нього тепер добре буде родити пшениця або гречка. Дзвін на Великдень має особливу силу, що здатна вилікувати й допомогти в здійсненні бажань. Крім того в церковні дзвони у святкові дні міг вдарити кожен бажаючий.
Традиції Великодня
Суворо забороняється будь-яка домашня робота (звичайно, крім годування худоби і птиці). Ходять в гості один до одного, гуляють, співають. Жінки (а згодом – діти) йдуть до баби, що у них повитухою була. Несуть їй гостинець – паску, яйця або писанки, хустку.
Із залишками святкової Пасхальної трапези поводилися дуже обережно. Отже, всі залишки паски збирають і закопують у такому місці, де ніхто не ходить – щоб не топталися по святій; кидають на воду (у річку), щоб пішло за водою. Кістки з свяченого поросяти закопують, щоб не йшов град. Кістки з риби перетирають на порошок і п’ють від кольок. Сіль використовують як ліки від більма в худоби (вдувають в очі); дають корові, щоб краще їла. Хрін – ліки від зубів. Пшоно сипали курчатам, щоб не хапала їх сорока чи ворона. Маком обсівали корівники, щоб відьма корів не доїла (бо їй спочатку потрібно зібрати цей мак); обсипали подвір'я там, де був небіжчик, – щоб не приступав до будинку. Крейдою писали хрести на дверях, щоб нечиста сила не ввійшла до дому, зберігали як ліки «від печії»; обводили могили – щоб відьми не розкопували.
У чудодійну силу шкаралупи свячених яєць також свято вірять: шкаралупу від яєць чи писанок тримають на палицях на городі, щоб не заводилися в землі черв'яки; коли садять часник, то шкаралупи прикріплюють на двох встромлених у землю палицях, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце.
Особливим було ставлення до рушника, в якому святили паску. Його витягали, коли у жінки починалися пологи, щоб легше було.
Як сонце сходить, люди похилого віку виходять на двір і дивляться, як сонце «грає». Кажуть, воно радіє, що «Христос воскрес», і робиться то синім, то зеленим, то червоним.
Після довгого Великого посту молодь влаштовувала справжні народні гуляння та розваги. На Великдень усі мають веселитися, а хто сумуватиме цього дня, то й увесь рік так проведе.
Великодні повір’я
Три дні в церкві правиться святкова служба. Якщо хто хоче навчитися якого ремесла, повинен на перший день Пасхи йти до церкви, і коли священик вперше скаже: «Христос воскрес!», то тихо відповісти: якщо хоче навчитися шити – «голка в руках»; майструвати – «сокира в руках»; т.д.
Дівчата, щоб вийти заміж повинні були під час церковної служби на Великдень потрібно сказати про себе: «Воскресіння Христове! Пошли мені нареченого холостого!».
Якщо дитина народилася в пасхальну неділю, то вона неодмінно стане відомою, знаменитою людиною. Той же, хто народився на пасхальному тижні, буде мати міцне здоров’я.
Хороша прикмета на Великдень почути зозулю – це віщує поповнення в сімействі, а молодим дівчатам – швидке заміжжя.
Дівчата в цей день наводили красу – освячене червоне пасхальне яйце клали у воду, а потім цією водою вмивалися.
Жінка, у якої ніяк не виходить завагітніти, на Великдень повинна поставити поруч із собою зайву тарілку покласти туди шматочок паски зі словами: «Паска для діточок!» Після трапези цей шматочок кришили птахам.
Мами захищали своїх дітей таким чином – починаючи з Великодня і тиждень потому малюкам натщесерце давали спочатку шматочок освяченого паски і лише потім тільки годували іншою їжею.
У народі є віра, що в дні великих свят стають більш активними демонологічні істоти, особливо ті, що живуть серед людей. Саме в це свято попадалася рідкісна можливість побачити, а якщо пощастить – і приборкати відьму: як сторож відкриє церкву, всі відьми лізуть цілувати замок, щоб вони скрізь їм самі відкривалася; намагаються відьми смикнути батюшку за ризи або витертися ними: якщо не вдасться, то вона на цілий рік втрачає свої чари.
Великдень – це також час поминання покійних. Рідні приходять на могили померлих, згадують їх молитвою та добрими словами, а також просять у них прощення. Часто залишають на могилках трохи свяченого. Як не дивно, уважалося щастям умерти у великодній тиждень, тому що всієї душі в ці дні попадають у рай і цих людей не можна оплакувати, а ховати треба з радістю, думаючи про те, що душу потрапила в рай: «цим днем Бог водить всіх мерців у рай». Протягом трьох днів ворота раю відкриті (відкриті і царські врата в іконостасі), і душа відразу полетить на небо, до раю. У труну померлому кладуть червоні крашанки: померлих на Великдень зустрічає сам Христос, христосується з їхніми душами.
Народні прикмети
- На Великдень повинна бути така сама погода, що й на Благовіщення.
- Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.
- Якщо хмарно і накрапає дощик, то буде гарний врожай.
- Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня – льон.
- Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає – до багатого врожаю та теплого літа.
- Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – літо буде сухе.
Джерело: https://fakty.ictv.ua/
