28 липня Україна відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 з метою утвердженняпонад тисячолітніх традицій українського державотворення. Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руськоїсередньовічної держави, центром якої був Київ. Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало дляУкраїни цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Саме у день вшанування пам’яті видатного державотворця Київського князяВолодимира Великого та у День Хрещення Київської Руси–України встановленоДень Української Державності. Наразі цей день вшановуємо 28 липня, але уженаступного року з огляду на перехід Православної Церкви України і УкраїнськоїГреко-Католицької церкви на новий стиль календаря, свято перенесено на 15 липня. Відповідний законопроект внесений Президентом України, Верховна Радапідтримала 14 липня 2023 року. В основі концепції державних заходів до цієї дати – тяглість і спадкоємністьдержавотворчих традицій України від Русі до сьогодення.
День Української Державності в Україні нагадує нам про тисячолітню історіюдержавотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашогодержавотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Українаіснувала як незалежна, демократична держава. Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядромдержавності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітеті правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісногоіснування нації. Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність, ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм, міжнародне визнання держави та її правова ідентифікація в світі. Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Без історичногокоріння держава не може існувати. Історія дає суспільству усвідомлення зв’язкупоколінь та конструювання спільного шляху. Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руськоїсередньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундаментдержавницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України. Тризуб є нашим давнім символом. Сьогодні наше суспільство об’єднує той жезнак, що об’єднував і Русь. Ми є спадкоємцями Русі, Тризуба ВолодимираВеликого. Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття у 988 роціхристиянства стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувалаполітичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав тогочасу. Традиції Русі у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійногопростору продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українськакозацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська НароднаРеспубліка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, КарпатськаУкраїна та сучасна незалежна Україна.
День Української Державності нероздільно пов’язаний із розвитком війська тавійськовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА. Сучасні Збройні Сили України, стримуючи агресора – російську федерацію, захищаючи суверенітет і незалежністьУкраїнської держави, доводять, що українці – народ-військо. Впродовж тривалої історії українці не полишали боротьби за свободу таздобуття державності. Першу в ХХ столітті незалежність Україна проголосила 22січня 1918 року. Актом 24 серпня 1991 року відновила її. Кілька разів у ХХ столітті Україна здобувала суверенітет і втрачала його черезвнутрішні незгоди під час зовнішньої агресії. Національна єдність – обов’язковаумова збереження державності. Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силоюпроти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ протиУкраїни. Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці таросіяни – єдиний народ, а Україна – штучна нежиттєздатна держава. Тому нинішнявійна – це не лише боротьба за майбутнє нашої держави, а й за її минуле, національну незалежність та ідентичність.
Етапи державотворення.
Витоки української державності – у Русі. У ІХ столітті на просторахсхідної Європи довкола Києва почалася консолідація перед- і ранньодержавнихслов’янських племінних об’єднань – утворилася середньовічна держава – Русь. Київ став центром політичного тяжіння та культурного піднесення. У наступністоліття Русь стала важливим суб’єктом європейського політичного простору. Підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістюєвропейських держав того часу від Візантійської імперії до Французькогокоролівства. У період Русі почала формуватися українська мова. Прийняття князем Володимиром у 988 році християнства, поширенняписемності на основі кирилиці, кодифікація норм звичаєвого права в першомуправовому кодексі “Руській правді” князя Ярослава Мудрого та йогоспадкоємців – усе це стало фундаментом правової та політичної культуриукраїнського народу. Саме Русь заклала основи державницьких традиційукраїнців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний ікультурний центр України. Продовжила традиції української державності Галицько-Волинська держава. В умовах монгольського загарбання і розпаду державних структур уПодніпров’ї галицько-волинські князі у ХІІІ–ХІV століттях розвинули інститутдержавності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лишезберегти, а й посилити європейський вектор розвитку, стати частиною спільнихзусиль у боротьбі із монгольським нашестям. Виявом цього стало коронування1253 року Данила Галицького у Дорогичині короною, присланою ПапоюРимським Інокентієм ІV. У середині XIV століття українські землі увійшли до складу Польськогокоролівства і Великого Князівства Литовського. Велике Князівство Литовське – одна з найбільших держав тогочасної Європи – стало фактичнимпродовжувачем традицій Русі. Економічно і культурно руські землі були значнорозвиненіші за литовські. Руські еліти сформували обличчя литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад, станів, системаадміністрацій тощо. Державною мовою Великого Князівства Литовського сталаруська, якою велися ділові папери. Основним джерелом права була “Руська правда”, пізніше – “Литовськістатути”, укладені на її основі. Українські землі в складі Великого КнязівстваЛитовського користувалися широкою автономією. У XVI столітті українці витворили новий соціально-політичний феномен –запорозьке козацтво. Козацтво на давньоруських військових і європейськихлицарських традиціях створило військово-політичну організацію – ЗапорозькуСіч, засновану на принципах особистої свободи та виборності влади. УЗапорозькій Січі формувалися підвалини республіканської форми правління,нові принципи судочинства та джерела права. У середовищі козацької елітивперше в історії української суспільно-політичної думки чітко сформульованіфундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї, головні середяких – право українського народу на власну державу та генетичний зв’язоккозацької держави з Руссю. Ці принципи були втілені у ранньомодерній українській державіГетьманщині. Вона була життєздатним політичним організмом: мала органивлади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову танормативно-правову системи тощо. Вершиною політико-правової думкиГетьманщини стало укладання Пилипом Орликом 1710 року Конституції якдоговору гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом.Російський імперіалізм різними способами і методами обмежувавукраїнські національні державні інститути і зрештою до кінця XVIII століттяліквідував їх.
У ХІХ столітті сформувалося поняття української нації з її етнічнимикордонами, мовою та культурою. Покоління Руської трійці, КирилоМефодіївського товариства, громадівців і Братства тарасівців заклали підвалинидля майбутньої української державності. Упродовж ХХ століття попри історичнікатаклізми та мільйонні жертви українці неодноразово виборювалисамостійність. У ході Української революції 1917–1921 років вперше у ХХ сторіччістворили незалежну національну державу. Центральна Рада намагаласязабезпечити демократичні законодавчі підвалини державного будівництва:затвердила принципи судової системи, закон про вибори, сформувала уряд, розпочала формування війська тощо. Ці принципи були реалізовані вУкраїнській Народній Республіці, проголошеній 20 листопада 1917 року. 22січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради відбулосяпроголошення незалежності та суверенності Української Народної Республіки. За часів Української Народної Республіки у 1918 році затверджено герб,основним елементом якого був тризуб – герб Володимира Великого (без хреста). Тоді ж пісню Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна” на музику МихайлаВербицького затверджено гімном. Державним прапором став синьо-жовтий стяг. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського – друге державнеутворення часів Української революції, форма якого – гетьманат – походить ізкозацької епохи. Гетьман усіляко намагався відродити давні козацькі традиції. Було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалася освіта, наука, державний апарат. Уперше тризуб став атрибутомвійськової форми. Директорія ухвалила низку законів, спрямованих нарозбудову країни: про державну мову, Українську автокефальну православнуцеркву. Встановлено грошову одиницю – гривню.
Помітний слід в історіїдержавотворення залишила Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), якамала дієву систему органів влади, боєздатне військо – Українську галицькуармію (УГА). 22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Подіяна законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну тастала підставою для відліку історії соборної України. Попри те, що УНР і ЗУНР зазнали поразки від зовнішніх агресорів ітериторія України була окупована східними і західними сусідами, ідея здобуттядержавної незалежності стала визначальною для національного визвольногоруху ХХ століття. При найменшій можливості українці заявляли про право навласну державу. Від жовтня 1938 року розпочався процес українського державотворення наЗакарпатті, що на той момент входило до складу Чехословаччини. Підсумкомцих зусиль стало проголошення 15 березня 1939 року незалежності КарпатськоїУкраїни – республіки на чолі з президентом. Державні атрибути вона перейнялавід УНР.
В умовах Другої світової війни 30 червня 1941 року у Львові булоприйнято Акт відновлення української держави, створено уряд. Акт спирався натрадиції УНР і ЗУНР. Слідом за Львовом проголошення Акта відбулося убагатьох містах західної та центральної України. У липні 1944 року підпільна конференція під захистом відділів УПАстворила Українську головну визвольну раду (УГВР) – політичнепредставництво – зародок державної влади незалежної країни. Діяльність УГВРзасвідчила прагнення визвольного руху дотримуватися принципів демократіїнавіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби.
За час існування комуністичної тоталітарної системи ні Голодомор 1932–1933 років, ні масові голоди, ні репресії, Великий терор, економічні та політичніексперименти не змогли викорінити державницькі устремління українців. Наприкінці 80-х років ХХ століття в умовах послаблення командноадміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичнийрух і постало питання незалежності. 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію продержавний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повнотуі неподільність влади республіки в межах її території, незалежність ірівноправність у зовнішніх відносинах.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Актпроголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасноїдержавності. Насправді ж, відбулося відновлення державного суверенітету, заякий українці боролися протягом багатьох століть. Проголошення державноїнезалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточнійліквідації комуністичної тоталітарної системи. 1 грудня 1991 року навсеукраїнському референдумі Український народ абсолютною більшістюголосів підтвердив прагнення жити в самостійній державі. 28 червня 1996 року відбулася ще одна знаменна подія – прийняттяКонституції. Основний закон остаточно проголосив Україну суверенною,незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнав людинунайвищою соціальною цінністю і утвердив народовладдя.
Спадкоємці Володимирового Тризубу
Державний герб – це символ, що презентує країну як суверенну незалежнудержаву. Він зображується на офіційних документах, печатках, грошових ізнаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державнихустанов. Руській державі тризуб був династичним знаком великого Київського князяВолодимира та його нащадків, династії Володимировичів. Його численнізображення віднайдені на тогочасних монетах (срібляниках і златниках), печатках, посуді, надгробках, цеглі, актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, зброї, спорядженні, товарних пломбах. Цей символ власності та влади переходив ізпокоління в покоління. Особливо багато артефактів – за період князюванняВолодимира Святославовича (на київському престолі приблизно від 980 року). Тому тризуб і вважається знаком князя Володимира Великого. Протягом багатьох століть на землях Русі було поширене зображення тризуба. Від XІV століття в ужиток увійшли територіальні знаки, наприклад у Києві – зархистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському – зі святим Георгієм, Луцьку– святим Миколаєм, Львові – левом. Під час Української революції 1917–1921 років питання державного гербанабуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчукомісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очоливМихайло Грушевський. Комісія розглянула кілька проєктів, але обрала тризуб. 6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім “зубом” у 8-кутній рамціз’явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Після проголошення 22 січня самостійності України питання про офіційнезатвердження державної символіки треба було вирішувати негайно. 25 лютого вКоростені на засіданні Малої Ради було офіційно затверджено тризуб гербомУкраїнської Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лишеопис. За часів Української Держави тризуб залишився в геральдичному вжитку. Вофіційних описах кредитових білетів цей знак іменувався українським гербом. Зачасів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служивтризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту гербаУНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР іЗахідноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22січня 1919 тризуб включили до крайового герба Західної області УкраїнськоїНародної Республіки. У міжвоєнний період тризуб став символом боротьби українців за свободу. Його використовував Уряд УНР на еміграції та різні політичні організації. Втому числі на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем намісці середнього зуба. Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівськоїгілок ОУН. У СРСР тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишавсяознакою українського націоналізму. Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року тризуб як малийдержавний герб затверджений 19 лютого 1992-го Постановою Верховної РадиУкраїни (разом із доданими зображеннями). Конституція України 28 червня 1996року закріпила цей символ нашої держави.
Корисні тематичні посилання
Відео “Історія України за 15 хвилин”
https://www.youtube.com/watch?v=ITw2Lk93qrY
Відео “ІстФакт. “Історія Тризубу”
https://www.youtube.com/watch?v=m3n70kgNIgw
Виставка «Творці української державності: до 30-річчя заснування УГС»
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-tvorci-ukrayinskoyi-derzhavnosti-do-30-richchya-zasnuvannya-ugs
Виставка «Символ твоєї свободи. 100 років Державного герба України»
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-symvol-tvoyeyi-svobody-100-rokivderzhavnogo-gerba-ukrayiny
Виставка «Воїни. Історія українського війська»
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-voyiny-istoriya-ukrayinskogo-viyska
Виставка «Кожен із нас – воїн»
https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-kozhen-iz-nas-voyin
Інфографіка “Тисячолітній спадок Української державності”
Інфографіка – Google Диск
“НАШ ГЕРБ. Українські символи від княжих часів до сьогодення”
https://rodovid.net/product/233/nash-herb-ukrayinski-symvoly-vid-kniazhykh-chasivdo-sohodennia-pdf-fajjl/
Олександр Талімончук, заступник директора з виховної роботи,
використано матеріали Українського інституту національної пам’яті
