Олесь Досвітній - неординарний письменник Розстріляного Відродження. 8 листопада - 130 років від дня народження

Бібліотечно-інформаційний центр

08 листопада 2021

  (Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко (1891–1934)

20-ті роки ХХ століття – час небаченого духовного та культурного піднесення. Час створення високохудожніх філософських творів, літературних шедеврів, нові відкриття в живописі, музиці та театрі. Цей період справедливо можна було б назвати величним словом Відродження. А пізніше ще додати… Розстріляне.

Тисячі обдарованих митців піднімали державу з колін, навряд чи підозрюючи, що за свій талант та благородність доведеться платити життям. «Жертви сталінських репресій» – окрема когорта людей, нескінчений одноманітний список, де фігурує лише два варіанти: «вбито», або «зник без вісті».

До цього списку ввійшов і Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко, який більш відомий світові за псевдонімом Олесь Досвітній. Не лише письменник, а ще й політик, він славиться не тільки своїми оригінальними творами, а ще й активною пропагандистсько-агітаційною діяльністю.

Народився митець у невеличкому повітовому містечку Вовча, нині його йменують Вовчанськ, що на Харківщині. Чотирирічну земську школу Олесь закінчив екстерном – за два роки і одразу ж почав працювати, писати для місцевих видань та навіть для київської газети «Рада», вступив до Петербурзького університету. Проте з університету його виключили за участь у революційних гуртках та поширення нелегальної літератури, а з виданнями не склалося, бо дух боротьби за справедливість фігурував чи не в кожному тексті. Під час служби в армії військовий суд засудив хлопця до розстрілу за підбурювання солдат проти тодішнього владного устрою. Важким шляхом  через Киргизстан та Китай втікає до Сан-Франциско.

А після революції він повертається до України. Після повернення не полишає політичної діяльності, та все ж більше віддає себе літературі. Майже одразу після повернення видає дві свої перші збірки. Олесь активно бере участь у літературно-художньому житті, стає учасником таких організацій як «Гарт», ВАПЛІТЕ, пізніше – членом Спілки радянських письменників. Перші книжки оповідань Олеся Досвітнього — «Розкаяння» та «Чия віра краща» — вийшли ще 1920 року, а в 1924 – «Тюнгуй» (пізніша назва — «Чжунгожень»). Впродовж 1920-х років він написав, окрім публіцистики, багато оповідань та повістей: «Алай» (1924), «Гюлле» (1926), «Нотатки мандрівника» (1929), «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко» (1930), «На той бік» (1931), «Новели» (1932); романи — «Американці» (1925), «Хто» (1927), «Нас було троє» (1929), «Кварцит» (1932). Його твори було перекладено та видано російською, англійською, німецькою та іншими мовами.

1933 року Олеся заарештовують в Харкові за підозрою у «приналежності до української контрреволюційної організації та спробах повалити Радянську владу». Під тягарем моральних репресій та фізично непосильних допитів Досвітній визнав себе причетним. Важко судити, чи зрадив Досвітній своїм ідеалам через страх бути суворо покараним, чи просто вже не мав сил боротися далі. 1934 року судова трійка одноголосно підтримала «найвищу міру» – розстріл. Досвітнього було вбито.

Через двадцять років, за клопотанням дружини Олеся та за протестом прокурора, справу було закрито через відсутність складу злочину, а постанову про розстріл скасовано. Жодна з підозр та звинувачень доведена не була.  Після реабілітації 1955 р. Олесю Досвітньому було повер­нуто чесне ім’я, а народові — твори талановитого письменника.

Людмила Бурячинська

Джерела:http://slovopys.kubg.edu.ua/neordynarnyi-pysmennyk-ta-naipalkishyi-ahitator-oles-dosvitnii/

http://secinfchounbk.blogspot.com/2014/12/18911934.html