Літературна спадщина гуманіста, мислителя та педагога Василя Сухомлинського: книжкова виставка до 100-річчя від дня народження

Бібліотечно-інформаційний центр

04 квітня 2018

«Педагог без любові до дитини – це все одно,

що співець без голосу,

музикант без слуху,

живописець без відчуття голоду»

В. Сухомлинський

Життя і діяльність В. О. Сухомлинського.

         Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 року в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губернії у родині незаможних селян. Його батько був теслею, працював у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Мати працювала в колгоспі. У родині Сухомлинських було четверо дітей, крім Василя, ще троє — Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали педагогами.

         Василь Сухомлинський закінчив семирічну школу в рідному селі Василівка. У 1933 р. вступив до Кременчуцького медичного технікуму, але незабаром пішов звідти, вступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до Полтавського педагогічного інституту. Проте через хворобу в 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.

          У сімнадцять років розпочав педагогічну діяльність. У 1935—1938 рр. працював учителем української мови і літератури у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський вступив на заочний відділ Полтавського педагогічного інституту, де спершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи. З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — завідуючим навчальною частиною школи.

         У липні 1941 року призваний до війська. Закінчивши військово-політичні курси у Москві, одержав військове звання молодшого політрука, з вересня 1941 р. — політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 року в бою за село Клепініно під Ржевом був тяжко пораненим і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях. З червня 1942 року до березня 1944 року В. О. Сухомлинський працював директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944 року разом з дружиною повертається в Україну, в щойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьох років працював завідуючим районного відділу народної освіти і одночасно викладав у школі.

         У 1948 р. В. О. Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньої школи, де він беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів.

         У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально-виховного процесу». З 1957 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р. – заслужений вчитель УРСР. У 1968 р. – нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

         Помер Василь Олександрович Сухомлинський 2 вересня 1970 року.

         В. А. Сухомлинський — автор 41 монографії і брошури, понад 600 статей, 1200 оповідань і казок. Твори В. Сухомлинського видані 53 мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена 30 мовами світу і витримала 54 видання. В період з 1945 по 1970 рр. надруковано 463 статті; у 1971—1986 рр. — 105 статей.

         У 2018 р. ЮНЕСКО, відповідно до рішення Генеральної конференції ООН (А / RES / 39 C/15 (Париж, 24 жовтня 2017 р.), зокрема, візьме участь у відзначенні 100-річчя від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського (1918–1970), українського педагога, письменника, публіциста, громадського діяча.

У читальній залі БІЦ коледжу оформлена тематична виставка, присвячена творчості В. О. Сухомлинського, його власному педагогічному досвіду. Адже і для сучасного педагога його педагогічна спадщина є дуже корисною і повчальною. Його вислови розлітаються на цитати, актуальні і сьогодні:

«Те, що просто читається – читається з цікавості, для задоволення і розвитку цікавості та допитливості, - це необхідний інтелектуальний фон для заучування обов’язкового матеріалу… чим більше учень читає, тим легше йому вчитись»,

«…справжнє виховання – це самовиховання»,

 «Щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддати їм своє сердце».

Світлана Андрійчук, бібліотекар БІЦ